Це і зветься Україна

Наша Україна –співи солов’їні

І барвисті квіти й видиво озер.

У селі в стодолі  ̶ сонний кіт на сіні,

Світлий сонця промінь в темноті печер.

 

І Дніпро могучий, згладжений віками,

В небесах Говерла, у Криму – Ай-Петрі.

Острівці надії –милі Богу храми…

Слід свободи сяє в кожнім кілометрі.

 

Всі карпатські гори та степи широкі,

Старовинні замки, Довбушеві скелі.

Край доріг чатують верби одинокі…

Батьківщина також –затишок в оселі.

 

І Донбасу шахти, сірі терикони.

Ще Азовське море й Чорне в глибині...

Біля річки бродять голуби й ворони,

Звуки їх так само чутні вдалині.

 

Це земля козацька історично здавна:

Хортиця скликає вільних, не рабів.

України доля, хоч тяжка, та славна,

Тягнемось душею до її скарбів.

 

Рідний лик Вкраїни бачимо повсюди,

Хоч його зітерти хочуть вороги.

Отчий край дарує нам свої етюди,

Й дим його солодкий, серцю дорогий…

02.12.2022

© Микола Микосовський

Страждання українців

Якби не ЗСУ, то вся Україна стала б Ізюмським лісом...

Душі торкнувся струмом сум:

Рашизм теж смерть приніс в Ізюм,

Здригнувся Слобожанський край

Від ворогів безжальних зграй.

 

Смертельний гріх убивства скрізь.

Вкраїна тоне в морі сліз.

Світ бачить тероризм росії,

Котра віддавна зло лиш сіє.

 

Дай, Боже, вистоять у цьому,

Здолати біль війни і втому.

Хай завітає мир в домівки.

Щоб були вільні ми повіки!

17.09.2022

© Микола Микосовський

Молитва за Україну

 

Господи, почуй наш зов:

Збережи людей, «Азов»   ̶

Всіх стражденних українців,

Вбитих горем в цьому віці.

 

Злу війну утихомир,

Щоб торкнувся серця мир,

І свобода заясніла,

Бо втіка душа із тіла.

 

Від ударів окупантів

Шиби аж дзвенять у хаті,

Кров’ю лик землі умитий…

Боже, дай всім ще пожити.

 

Захисти міста та села,

Щоб картина невесела

Враз розвіялась із вітром…

Україна лине світом!

08.06.2022

© Микола Микосовський

Порок рашизму без прикрас

Прийшла Росія із війною,

Напала хитро на Вкраїну.

Тепер вдається до розбою,

Отруту прискає зміїну.

 

Руйнує школи й дитсадки,

Церкви, лікарні, мирний дім,

Лишає болі на роки…

Від неї правди ми не ждім.

 

І звинувачує в цім нас,

У злочинах жахних своїх.

Порок рашизму без прикрас

Як і брехня не має ніг…

 

Зроста новітній геноцид,

Біда єднає наш народ.

Гніт окупантів вже набрид…

Хай лине мир без перешкод!

31.05.2022

© Микола Микосовський

Велич литовського краю

 

Литва – край окупацій і свободи,

Яка сьогодні всюди майорить.

Спішать туди з цікавості народи,

Щоби спіймать історії враз мить.

 

Міндовга дух і князя Гедиміна

Витають скрізь на просторах Литви.

Заманює всіх запах цепеліна*,

В красивих храмах чути молитви.

 

Держави покровитель – Казимир,

Святий любимець багатьох литовців.

Дарує душам щедро радість, мир,

Є на устах він різних теж промовців.

 

Там тисячі озер, бурштин – як скарб.

У Вільнюсі жде Трьох хрестів гора,

Все випливає з-під природних фарб…

Країна Україні мов сестра.

24.05.2022

-----

*Цепеліни – традиційна страва литовської кухні. Страва нагадує великі картопляні галушки, в котрі закладають різну начинку. Цю назву вона отримала завдяки своїй формі, що нагадує відомі дирижаблі.

© Микола Микосовський

Пора любити Україну

 

Пора любити Україну,

Не все російське чи радянське,

Держави мову солов’їну…

Вкраїнців серце є повстанське.

 

І бути вільним, не рабом:

Творець всім дарував свободу,

Щоб ми не гнулись під ярмом

Рашизму… Це є бич народу.

 

Хай день новий несе нам мир,

І не веде москаль до тліну,

Бездушний ворогів ясир…

Пора любити Україну!

08.04.2022

© Микола Микосовський

Кати вкраїнського народу

 

У рідний край чудовий наш

Орда ввірвалася ворожа.

Лунає смерті всюди марш…

Чи це для всіх є кара Божа?

 

Лютують злобно москалі,

Ідеї сиплять нездорові.

Де забрели ці зайди злі,

Там гори трупів й море крові.

 

Ірпінь, теж Буча й Маріуполь

Та інші села і міста…

Видніє скрізь свободи купол

І перемога від Христа.

 

Безжальна зграя мародерів,

Убивць жінок, дітей, тварин…

Теж викрадають наших мерів,

Несуть нещастя до хатин.

 

Воскресне згодом батьківщина,

Підніме голову з руїн.

Важка рашистів є провина…

Повік не змовкне правди дзвін!

 

05.04.2022

© Микола Микосовський

Послання до москалів

 

«Росія ніколи так низько не падала, як її опустив цей «царьок» Путін» (Євген Сверстюк, письменник, дисидент, громадський діяч).

 

Окупанти-москалі,

Геть із нашої землі.

Україна вам – не мати,

Бо чужі Донбас й Карпати.

 

Ви вбивайте людей  ̶

Мирних жителів, дітей,

Бомби сієте довкіл…

Повні сатанинських діл.

 

У брехні минають дні.

Лежите уже на дні.

Пропаганда вас скувала,

Згас у серці волі спалах.

 

Україна у руїнах,

Вами нищиться країна…

Скільки можна жить війною

Й проливати кров рікою?

 

З нами правда і Господь,

Він є всіх правдивий Вождь.

Українці будуть жити.

Згине швидко ворог ситий!

05.03.2022

У день смерті Сталіна

© Микола Микосовський

Відсіч окупантам

 

Вони прийшли до нас як вбивці,

Як окупанти та фашисти.

Утілювать бажання ниці

Схотіли путінські рашисти.

 

Удар нанесли батьківщині,

Скупавшися у морі зла.

Учинки ворогів злочинні,

Бо нищать людяність дотла.

 

Загроза світу «русскій мір»:

Він смерть у пазурах несе

І нищить люд, мов хижий звір  ̶

Від сатани це зло усе.

 

Вкраїна наша нескорима,

Багато пережила болю,

У неї війни за плечима…

Борімося за світлу волю!

29.03.2022

© Микола Микосовський

Мир проти війни

«Війна – це коли за інтереси інших гинуть зовсім безвинні люди» (Вінстон Черчилль, британський державний діяч).

 

Війна – це розгул злої смерті,

Проклята вона матерями;

Лишає сліди незатерті,

Вмиває народи сльозами.

 

Війна – це скалічені долі,

Сирітство, загублений мир…

Є щедрою завжди на болі,

Вліза гучно скрізь до квартир.

 

Війна їсть нещадно людей

І кров’ю притім запиває.

Як виправдать злочин оцей,

Що дружби не хоче із раєм?

 

Хай згине зі світу війна

І спокій огорне усіх.

Війни є безмежна вина…

У пащу затягує гріх!

23.03.2022

© Микола Микосовський

Сонце України

 

Сходить сонце України,

Оживає рідний край.

Мови легіт солов’їний

Вітром мчить за небокрай.

 

Усміхнулася свобода,

За собою кличе в путь.

Батьківщини вабить врода,

У Європі нас всіх ждуть.

 

Гніт Росії – це окови

Для вкраїнців багатьох.

Ми бажаємо онови,

Щоб торкнувся мир епох.

 

Бережімо землю нашу,

Подаровану Творцем.

Випивши терпіння чашу,

Душу хай покине щем!

08.03.2022

Вірш написаний під час божевільної російсько-української війни

© Микола Микосовський

Сильна Україна

 

Москаль нищить Україну,

Хоче, щоб ми здались.

Підсува ворожу міну…

Вдосталь настраждались.

 

Це триває вже роками,

Руки всі у крові.

Тяжко поряд з ворогами –

Повні нелюбові.

 

Рідна земленька в руїнах,

У глибоких ранах.

Люди просять на колінах

Миру в Бога здавна.

 

За навернення Росії

Треба нам молитись.

Щоб її гріховні мрії

Встигли розвалитись.

 

Українці досить мужні

І свободи спраглі.

Хай поможе тут світ дружній,

Аби жити далі!

25.02.2022

© Микола Микосовський

Скарб батьківщини

 

«Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може» (Джордж Гордон Байрон).

 

Батьківщина – дар Творця для нас,

Дим її солодким є завжди.

Правда ця є цінною для мас,

В даль щасливу предків звуть сліди.

 

Україна рідна для вкраїнців,

Бо зростила їх, як рідна мати.

Бачим на історії сторінці:

Треба свою землю захищати.

 

Запорожців славні ми нащадки,

Січових стрільців, усіх героїв.

Ворогів безжалісні нападки

Блякнуть швидко від міцної зброї.

 

Бережімо рідний край сьогодні,

Відбиваймо окупантів стріли.

Хай торкнеться світу перст Господній,

Щоб народи дружньо мир зустріли!

 

22.02.2022

© Микола Микосовський