Зустрівся знову із карпатським лісом,
Коли буяла осінь золота,
Часами холод дошкуляв ще крісом…
Немов спинились в хащах тих літа.
Повалені смереки на стежинах,
Прогниле листя ноги огортає.
Осінній слід довкіл на верховинах…
Недавно дощик теж промчавсь над краєм.
Стаєш свіжішим від пахкого лісу,
Спокійним серед лісових дерев.
Не хочеться прощатись під завісу:
В полон поволі ця краса бере.
Ліси в Карпатах – дар Творця для нас,
Вони чарівні в кожну пору року.
Птахи заводять радо свій романс.
Все миле в горах там постійно оку.
06.10.2015
© Микола Микосовський
