Цінність української мови

Українською – це круто:

Вчи її та розвивай.

Де цю мову призабуто,

Бідний там вкраїнський край…

Як спілкуємося нею,

То ми вірні Україні.

І над рідною землею

Гаснуть вмить ворожі тіні.

Це душа народу світла,

З нею і живе держава.

Щоб вона в наш час розквітла,

Її пісня нелукава!

20.11.2017

© Микола Микосовський

Моя мрія

Її люблю я незрадливо,

Без неї в світі важко жити.

Вона дарує серцю диво,

Якщо цю цінність ухопити.

Цей дар потрібно розвивати,

Бо Бог добра тут скрізь насіяв.

Лишень терпіння треба мати…

Ясніє хай моя теж мрія!

13.10.2017

© Микола Микосовський

Про Погінську Богоматір

У Покутськім краю

Є свята земля.

До Цариці Діви

Лине люд здаля

Жде в іконі Мати

Всіх серед краси.

Зветься край Погоня –

Бог його зросив.

Материнська ласка

Сяє там зорею.

Чудеса рясніють

Сонцем над душею.

Цей куток Вкраїни

Світлий від молінь.

В небо Провідниця

Йде до поколінь.

Тож спішім в Погоню

У Марії храм.

Залишім тривоги,

Тішмося життям!

© Микола Микосовський

Відлуння любові

Як знаємо, що нас хтось любить –

То легше на землі тут жити.

Постійно Бог лишень голубить…

Любов’ю серце оповите?

Любов росте скрізь у ділах,

Які ми творим без утоми.

Без неї в душах і тілах

Існують пристрасті фантоми.

До всіх літає бумерангом,

Якщо ми ділимось теплом.

Хай не зника любові танго

І з ним душі фотоальбом…

03.08.2017

© Микола Микосовський

Лиш Богові потрібен ти...

Лиш Богові потрібен ти

В підступному земному світі…

Як навіть обійдеш світи –

Без Нього в зла потрапиш сіті.

Довкола скрізь розчарування,

Розбиті мрії і любов…

Тяжкі сумління катування,

Якщо ще Світло не знайшов.

Мінливі люди, їх слова.

Від всяких зрад немає схову.

Хтось сам як квітка польова,

Котру вкидають теж до рову…

Усе розвіється туманом,

Лиш лишиться Господній слід.

Хай радість б’є з душі фонтаном

І біль розтопиться, мов лід!

28.07.2017

Харківщина

© Микола Микосовський

Син стражденної Вкраїни

Він народився, щоби жити для людей,

Для батьківщини і високих теж ідей.

Його життєвий шлях – дороговказ…

Тарас Шевченко збагатив свій час.

Вже змалку тут тривог і бід зазнав,

Однак завжди всміхалася весна.

Не здався як опісля був в неволі…

Міцнів щоразу від терпкої долі.

Із творчості черпав митець наш силу –

І так підносив скрізь Вкраїну милу,

Бо рідної землі – це вірний син,

Який народ провадив до вершин.

Шевченка слово повсякчас пророче…

Він нині багатьом сказати хоче,

Щоб всі боролись з ним за батьківщину,

З її лиця утерли вмить сльозину.

08.03.2017

© Микола Микосовський

На лижі кличе "Буковель"

На лижі кличе "Буковель",

Лишити суєту буденну.

Торкнутися небесних стель,

Поринути в красу блаженну.

Червоні, сині й чорні траси –

Шукає кожен там свою.

Стоять смереки як прикраси

У цім земнім кутку-раю.

Видніють Чорна Клева, Довга…

Ці гори манять висотою.

Десь пропадає враз знемога,

Як станеш лижною рікою.

Це царство снігу у Карпатах.

Повітря свіже є завжди.

Хай "Буковель" в блискучих шатах

Не замете років сліди!

03.02.2017

м. Івано-Франківськ

© Микола Микосовський