Спішімо нині у вертеп,
Серця чистенькі принесім:
Дитя там ніжне і святе
Утіхи роздає усім.
Принадне, ніби янголя –
Обабіч вбогі пастухи.
До ясел тулиться осля,
Розбиті вдрузк тяжкі гріхи.
І гріє подих німини…
Вклонилися волхви заможні.
Почув світ голос новини,
Ущухли наміри безбожні.
Зірниці блискіт на печері,
Захмар´я вмите світлом всюди.
Різдво постукало у двері –
Отримали надію люди.
Дав за простибі ключ від раю:
Бажа, щоб ми були щасливі.
Бісів плугавих, клятих зграю
Він розігнав на довгій ниві.
Аби добробут, щастя й мир
Ніколи не минали хати:
Господь – єдиний Поводир.
Паде ниць супостат пихатий.
Христа шукаймо якомога –
Спаситель в ближніх, у кивотах.
Сукупно йдім до Царства Бога,
Розвіється, мов дим, скорбота!
© Микола Микосовський
