Барвиста осінь глянула в вікно
І спогадів ясних лишила низку.
Вдягнувшись в золотисте полотно,
У лісі віднайшла собі колиску.
У спокої пливуть осінні дні
І душу огортають теж теплом.
Заснуло листя на старому пні,
Який і вітер зачепив крилом.
Із осінню переплелась печаль…
Холодний дощ омив природи лик.
Летить життя у загадкову даль,
Долаючи тривог ядучих крик.
30.09.2018
© Микола Микосовський
