Різдво – це не Санта й Олені
І навіть не різні дарунки.
Що бачимо ми в сьогоденні?
Для Господа всі візерунки?..
Різдво без Христа, в суті, пустка,
Хоч майже весь рід за столом…
Не є головна зими хустка
Над кожним тепленьким чолом.
Різдво – це початок спасіння,
Ісуса у нім збережім.
Колядки несуть нам прозріння,
Нагадують: в небі жде дім.
Різдво – це народження Спаса
І дух Пресвятої Родини.
А віра, духовна прикраса,
Є даром теж Богу щоднини!
© Микола Микосовський
Ніщо у світі непостійне:
Серця мінливі, мов погода…
Життя насправді не повільне,
Лиш з неба лине прохолода.
Як користь є, тоді потрібний,
З очей як зникнеш, то забудуть…
І хоч душею ти не бідний,
Зненацька лезо ще підсунуть.
Міняються раптово люди
І часто забувають друзів.
Втекти непросто від облуди,
Що підсува смертельне смузі.
Важливо вчитись виживати
Під сонцем найперш наодинці.
Поможе хай небесна Мати,
І посила Господь гостинці!
19.03.2024
© Микола Микосовський
Стоїть замріяно гора
І древній монастир – на ній.
Спішать і старші й дітвора,
Щеза тривог враз буревій.
Марії Діви скрізь сліди,
Карпат Цариця ласки шле.
Живої прагне люд води,
Щоби розвіялося зле.
Марія сяє на іконі,
Дарує вірним мир, надію,
А небо хилиться в поклоні
І будить в церкві кожну мрію.
Не знищили святиню вороги,
Потік прочан уже не зупинить:
Славетний Гошів серцю дорогий:
Там вічність осягаємо на мить!
14.03.2024
Село Гошів, Івано-Франківщина
© Микола Микосовський
Бореться сьогодні батьківщина
За свободу цінну, теж колись…
Бачить це дорослий і дитина,
Що тривоги скрізь переплелись.
Московити вибрали терор,
Українці їм чужі по духу.
Доокіл згаса рашистський мор,
З України зло втіка щодуху.
Незалежність – це Господній дар:
Бог шанує вільність всіх народів.
Лине клич Вкраїни аж до хмар
І життя не завмира в негоді…
Хай цвіте на славу рідний край,
Відсіч ворогам дає сміливо.
На землі він символічно – "рай",
Тож любім його завжди правдиво!
24.08.2023
© Микола Микосовський
Стоїть столиця князя Гедиміна
У славі, що принесена віками.
Позаду вже від ворогів руїна...
Спішать туристи звідусіль струмками.
На Замковій горі видніє вежа,
І пагорб Трьох Хрестів охочих жде.
Містичність для церков немов одежа
І благодать від них повсюди йде.
Паломникам є цінна Гостра брама:
Духовна міць зростає часто поруч.
Всіх кольорів тамтешніх знана гама
Поволі піднімає душу вгору.
Хай вільне місто завжди розквіта
І ще не раз святкує ювілеї.
Щоб лиш ясніли Вільнюса літа
Й сліди закарбували скрізь музеї.
26.07.2023
© Микола Микосовський
(З нагоди 400-ліття від дня мученицької смерті, 2023 рік)
Серед святих видніє Йосафат,
Незламний син Волині-України.
Спішить сьогодні він з небес палат,
Аби здолать розколів скрізь руїни.
За духом Євангелія ішов
І поринав у Божу благодать.
Нужденним дарував свою любов,
Горнулася до нього також знать.
Унійну Церкву прикрасив собою,
За єдність повсякчас святець моливсь.
Чинив Господню правду молодою,
Із проповіддю піднімався в вись.
Повчальна стала жертва Йосафата
І подвиг мучеництва не забули.
Тож хай це пам'ятає кожна хата,
Бо з ним усі страхи земні заснули...
© Микола Микосовський
Милує зір наш вишиванка –
Сорочка, вишита добром.
Вона чарівна, мов співанка
Про Україну за столом.
Дрес-код це перший українців,
Вбрання святкове, де б не був.
Напрочуд личить кожній жінці –
Усім, хто волі скарб здобув.
Носімо символ батьківщини:
Він будить скрізь патріотизм.
Хай бачать гори та долини
Сплеск світлих мрій і теж харизм.
18.05.2023
© Микола Микосовський
