Ніщо у світі непостійне:
Серця мінливі, мов погода…
Життя насправді не повільне,
Лиш з неба лине прохолода.
Як користь є, тоді потрібний,
З очей як зникнеш, то забудуть…
І хоч душею ти не бідний,
Зненацька лезо ще підсунуть.
Міняються раптово люди
І часто забувають друзів.
Втекти непросто від облуди,
Що підсува смертельне смузі.
Важливо вчитись виживати
Під сонцем найперш наодинці.
Поможе хай небесна Мати,
І посила Господь гостинці!
19.03.2024
© Микола Микосовський
Немає коментарів:
Дописати коментар