Краса золотої осені

Красу дарує осінь золота,
Вдягнувшись у коштовну сукню знову.
Осінній подих миттю доліта
До різних місць, теж пестячи діброву.

І спогади ожили після літа,
Котре було багате на теплінь.
Спада на думку вислів Геракліта,
Що все тече, є змінне… Світ – це тлінь?!

Перина з листя покрива шляхи,
Немовби стелить для зими дорогу.
Пісні мінорні скрізь несуть птахи –
До хат далеких і небес порогу.

Лиш восени безцінна самота,
Коли ти із душею тет-а-тет.
В той час видніша існувань мета,
Бо осінь ще продовжить свій балет.

31.08.12

© Микола Микосовський



На фото: Золота осінь у канадському м. Едмонтон (провінція Альберта), 2011.

Життєві пошуки

Чого шукаємо в житті,
Де зір найбільше наш кружля?
Мандрує він по висоті?
Як так, то не страшна земля,
Точніше всі її терпіння,
Які гартують душі кволі –
У них спасіння є коріння.
Послушні будьмо Божій волі,
Бо в цьому мудрість чимала:
Міцніє завше панцир віри
Простіше уникати зла
Й буття не гасне буднем сірим…

31.08.12

© Микола Микосовський

Наш внутрішній світ

Світ поза нами - тінь світу всередині нас...

Який світ носимо в собі:
Убогий чи багатий?
В стрімкій життєвій боротьбі
Ми можем й лікувати…

Якщо душа у світлі вся,
То все стає світлішим.
Як усмішка торка лиця –
Йде день до нас добрішим.

І невичерпно радість б’є,
Немов фонтан, із серця.
Господь натхнення додає,
Що сяє як з відерця.

30.08.12

© Микола Микосовський

Любов до мови батьківщини (гімн)

Люблю тебе, о батьківщини мово,
Коли ти чиста, ніби та роса;
Як вітром мчиш аж попід небеса,
Всміхаючись з узвишшя світанково.

Ти будиш рідний край в часи негожі
І душу пеленаєш в барви квітів,
Що пахнуть духом предків скрізь на світі…
З тобою не жахні кийки ворожі.

Живеш ти, мово, в серці й на устах,
В піснях народних, у казках, в культурі…
Якщо тобі чужі слова похмурі –
Тоді бере на крила миру птах.

Будь вільною від злоби й сквернослів’я,
Котрі провадять часто у тупик.
Хай сяє сонцем нам твій сяйний лик
І майорить Вкраїни теж верхів’я!

27.08.12

© Микола Микосовський

Зображення: http://school-world.com.ua

Коли веде в неволю воля

Коли веде в неволю воля –
Найперше винні ми у тому…
Якщо не знаємо пароля
До веж свободи попри втому.

Бог волю дав нам для добра,
Чинить учинки благородні.
І що вже кожен тут обрав?
Невже є вільні всі сьогодні?

26.08.12

© Микола Микосовський

Філософія життя

Така вже філософія життя,
Що треба з голови звільнять сміття
І в ній плекать ідеї, вгодні Богу,
Що йтимуть до небесного порогу:
Без цього розум блякне в мудруваннях
І плутаються ноги у блуканнях.

Буття втрача без Абсолюту сенс,
Як головні лиш їжа, сон чи секс…

24.08.12

© Микола Микосовський

Прапор України

З нагоди Дня Державного Прапора України.

Прапор України
Нам віщує зміни
У бурхливі миті.
Кличе до свободи,
Огорта народи,
Окупантом биті.

Символ перемоги
Світло на дороги
Всюди пролива.
Тож його шануймо,
З ним у даль прямуймо –
Це міцні слова!

23.08.12

© Микола Микосовський

Кроки з Богом

Якщо із Богом крокувати –
Проблеми можна всі здолати,
Безвихідь часто – тільки смерть…
Що нас заповнює ущерть?

Коли спимо в гидких гріхах,
То бачимо страшне у снах,
Бо не від Господа вони –
Це часто подих сатани.

Лежать не слід у морі зла,
Бо доокіл тривог зола,
Що не заметена ще часом…
Давайте вгору йти із Спасом.

22.08.12

© Микола Микосовський

Гріш-божок

Панує світом часто гріш,
Уми полонить скоро.
Стає від цього хтось мудріш?
Скрізь грошолюбства морок...

Любов надмірна до гроша –
То корінь різних лих.
До Бога не руша душа,
Як гроші – в спогадах старих.

Для грошолюбних гріш – божок,
А це неволя справжня.
Служити мусить нам «дружок»,
Не навпаки… Ось мудрість давня!

22.08.12

© Микола Микосовський

Зображення: http://twentieshacker.com

Знеславлений хрест у Києві

17.08.12 у мнимій боротьбі з так званими «трухлявими релігійними забобонами», висловлюючи при тому свою підтримку та повагу російським колегам з подібної групи Pussy Riot, активістки скандального (антиукраїнського, антиморального, антихристияского) руху Femen спиляли бензопилою, поваливши, поклінний хрест жертв сталінських репресій, який стояв у центрі Києва неподалік від Міжнародного центру культури і мистецтв (Жовтневий палац). Неординарна подія, котру «феменки» богохульно нарекли «Треш-молебнем від групи «Хрестоповал», не вписується у жодні нормальні рамки cучасності. Це, отже, викликало значний осуд в українському соціумі, також серед різних невіруючих, свідомих громадян держави тощо.

Знеславивши Христовий хрест,
Що став спасіння знаком.
Дівчиська свій огидний жест
Покрили біса лаком.

Суспільство в більшості здригнулось
Від акту вандалізму.
Зло проти ницих обернулось:
Це ж сплеск душі трагізму.

Як можна нищити святе
І чутися безкарним?
Без віри серце є пусте
Й життя повсюди – хмарним.

Такі розпусні «українки» −
Ганьба Вкраїни-Неньки.
Вражають черствості відтінки.
Не дух це козаченьків.

Ані пошани до убитих
В час сталінських репресій.
До українців, кров’ю вмитих…
Дівки на маргінесі.

Хреста боїться сатана
І теж його всі слуги.
Господня кара жде, труна…
Для чого ці наруги?

20.08.12

© Микола Микосовський

Нищівна сила жорстокості

Якщо жорстокий у житті –
Себе вбиваєш поступово
Колючим ділом, зимним словом…
Померти можеш в забутті.

Жорстокість завше нищівна.
Лиш Доброта дає нам крила
Любов Христа вже оповила?
Дарує мир усім вона.

Жорстоким часто світ немилий.
Скандали, розпач і тривоги
Спершу є там, де гріх розлогий
Чи грішник без чеснот безсилий.

Хай лагідність єднає люд,
Яка веде до царства миру
Та відкриває душу щиру,
Змиваючи пекельний бруд.

16.08.12

© Микола Микосовський

Зображення: http://www.stressandangerstockton.org

Не забувай, що ти людина...

Не забувай, що ти людина,
Яка до вічності повинна
Все йти крізь нетрі суєти,
Теж інших бачачи хрести.

Терпіння, сум – це лиш дочасність…
Душа вдягається в прекрасність,
Коли минаєм тінь гріха,
Що у неволю запиха.

Для чого сенс життя губити,
А потім вовком всюди вити?
Господь же розум дав у дар…
Жахний нерозуму удар.

Правдиво жити завше подвиг.
Якщо до неба лине подих, −
Життя отримає корону,
Котру дасть Бог, уставши з трону…

15.08.12

© Микола Микосовський

Добро не слабше зла

Не думай, що добро є слабше зла
І що поглине темрява вселенну:
Не з криці ж на землі усяка мла…
Спіймати можна кожну мить священну.

В надії кріпить вміло Абсолют,
Теж помагає досягнуть вершин.
Хай скрізь звучить Всевишньому салют.
Не бійся ти нечистого лавин!

14.08.12

© Микола Микосовський

Нещасливі люди

Є люди нещасливі,
Що критикують все.
В такій словесній зливі
Куди їх занесе?

Їм мир душі чужий,
Плітки вже рідні стали
І погляд часто злий…
Міцніють злоби скали.

А щастя зовсім поруч,
Як стрітися з Всевишнім.
Дивитись краще вгору,
Не вкрившись злом колишнім!

13.08.12

© Микола Микосовський

Віртуальні друзі

У віртуальній дружбі (соціальних мережах) не раз приходять до тебе на сторінку не привітавшись і зненацька також відходять не попрощавшись… Це як плин ріки. Чимало так званих "друзів" є просто в ролі читачів чи спостерігачів. Такі вже плоди віртуальності, не завжди втішної. Не кожному, звісно, встигаєш приділити достатньої уваги.

Цінуймо, отже, більше справжніх друзів з реального життя, яким не байдужа наша земна мандрівка…


Хтось часто просить про молитву,
Когось цікавість потяга,
Що часом схоже теж на битву,
В котрій ще й маску одяга…

Одні лиш «лайкати» навчились,
Буває, коментують щось.
А декотрі як заблудились…
Така уже реальність ось.

Запитують про різне теж,
Чи хочуть відповідь відразу.
Якщо питання все без меж, −
Це може викликать відразу.

Немов в окопі хтось сидить,
Лишень за всім спостеріга.
Живе цілком, якщо мовчить?..
Невже розвіялась снага?

Правдивий друг як та дружина
В житті найперше є один.
З ним дорога земна хвилина
І він не згадує провин.

13.08.12

© Микола Микосовський

У морі ницої брехні...

У морі ницої брехні
Втопитись нині легко.
Неправда ловить ночі-дні
І з ними мчить далеко.

Те море має вид жахний,
Є плодом злих умів.
Обман є завше несмачний…
Бракує щирих слів?

11.08.12

© Микола Микосовський

Гороскопи та ворожки

Хто вірить в гороскопи
Чи слухає ворожок, −
Скуштує той отрути
В житті з великих ложок.

І ніби мудрі люди,
Частенько й християни…
Брехня солодка манить,
Вкривають душу рани.

З нечистим дружать відьми.
Він шепче їм на вухо.
Духовна смерть полонить,
Іде з пекельним духом.

11.08.12

© Микола Микосовський

Очі догори

Піднявши очі догори,
Позбутись можна смутку.
Беруть в полон земні яри?
Тоді роби це хутко.

Із неба сяє Божий лик,
Душі вділяє радість.
Коли ти вверх дивитись звик –
Погасне всяка слабість!

11.08.12

© Микола Микосовський

Наснага з Карпат

Мов знов народжуюсь в Карпатах,
Де у своїх зелених шатах
Царює матінка-природа,
Що є Господня нагорода
Для мене та усіх землян.
Чарує видиво полян
І голос лісових струмків:
Не сплять же протягом віків.
Спішу не раз до полонин,
Де військо із смерек, ялин
І свіжість гір колишуть дух…
Спів птаства долина до вух,
Теж радість серце наповня…
Творити можна там щодня –
Це край, що є найкращий в світі,
Бо також повен свіжих квітів,
Грибів, річок, людей щасливих…
Приємні в горах навіть зливи,
Всі пори року загадкові,
Думки стають більш веселкові…

10.08.12

© Микола Микосовський

Шкідлива сила матюка

Мат все чисте убива,
Розкида отруту.
Нищать ум брудні слова
І приносять смуту.

Від лихого матюки,
Завше є гнилими;
Липнуть, наче будяки…
Некомфортно з ними.

Мат принижує людину,
Є гріхом, прокляттям.
Тягне зла скрізь гільйотину
Із жахним завзяттям.

Лихословити не варто:
Так душа тьмяніє.
Мат не є простеньким жартом,
Бо розпусність сіє!

09.08.12

© Микола Микосовський

Зображення: http://blog.timesunion.com

Без Януковича країна…

Без Януковича країна
Не була б у таких руїнах,
А також мова солов’їна
Не впала б низько на коліна…
Горить, немов копиця сіна,
Вкраїни слава… Доля змінна
У батьківщини, що безвільна...
Немов отрута та зміїна
Стає політика… Зла міна
Жде кожного, душа ж нетлінна…

08.08.12

© Микола Микосовський

Не хвалитись гріхом

Є люди, які хваляться гріхом –
Учинками, що в суті жалюгідні.
Не віє від таких душі теплом
І кроки їхні часто є безплідні.

Хтось хвалиться, що переспав з чужою
Або напився знову до упадку…
Комусь життя здається тільки грою,
Тож тішиться й до щастя нищить кладку.

Одним життєвий гріх – це насолода,
А іншим – повна сорому огидність.
На всяке зло колись скінчиться мода?
В болоті танці нині очевидність…

Лиш немочами варто тут хвалитись,
Як теж раніш писав св. Павло.
Правдиво можна Божим світлом вмитись,
Здолать в душі гріховний «Вавилон».

05.08.12

© Микола Микосовський

Коли життя – обитель зла

Коли життя – обитель зла,
Якщо вирує негатив:
Дивись, чи віра не мала,
Адже довкола вдосталь див…

05.08.12

© Микола Микосовський

Господь і ми

Господь провадить нас не випадково:

На цьому Провидіння Бога слід.

Теж Церква ширить скрізь Господнє Слово,

Несе любов Творця в розлогий світ.


Ідеї, люди - невіддільні всюди.

Блукає світло часом у пітьмі.

Близькі ми до ворожої облуди

Теж можем бути, тобто в зла ярмі...


Христа наука вічна, не мина,

Ясніє в Церкві, навіть поза нею;

Мелодія життя луна сумна,

Коли для Слова хтось не є ріллею...


Із Книги книг черпає серце суть.

Святе Писання - чудотворний лік.

Вкриває душу кривди каламуть

Невіра, аморальність, темний бік...


Отож, ідімо з Богом уперед -

Дарує Він завжди безсмертну радість.

Як з Батьком - наша втіха не помре,

Пірне у щастя молодість і старість!

© Микола Микосовський

Моя родина

Моя родина Господа шука.

Ісус Христос для неї ідеал.

Мандрівка тимчасова копітка,

Бо треба часом пережити шквал.


У мрії входить дальній небовид...

Спільнота прагне милості Христа:

Повсюди ж розляглись гріхів рови,

В які штовхає вперто суєта.


Жде з оптимізмом тут на майбуття.

Його Творець також всім посила.

Бог чує все сердець палких биття,

Що поринають у любов дотла.


В узвишшя мчить на крилах чесноти.

Спинити прагне злісний ангел тьми;

Став рідним домом тихий монастир,

Зігріти може він серед зими.


Василія ідея тут веде,

Покликання зірниця не згаса.

Нестримно вабить вславлений Едем,

І пестить душу неземна краса.


Раніш я сумував, що одинак,

Хотів, щоб брат переступав поріг...

Дитинство вже розвіялось, однак

Сьогодні, бачте, маю вдосталь їх.

© Микола Микосовський

Подолати зло в собі

Найважче зло здолати у собі,
Що викликає війни та скандали,
Коли стаєм для себе як вандали,
Що гублять душу вдома чи в юрбі.

Доволі лиха творимо щоднини.
Буває, звинувачуєм лиш інших,
Хоча також належимо до грішних…
Піднятись слід з такої домовини!

02.08.12

© Микола Микосовський

Дзвін батьківщини

Лунає батьківщини дзвін,
До волі закликає.
Як хтось бажає перемін,
То хай ярмо лишає.

Ярмо корупції, сваволі,
Що нищить цвіт Вкраїни.
Без єдності ми завше кволі,
В житті будуєм стіни…

Цей голос дзвону не втиха:
В степах і теж у горах;
Ворожість утіка лиха,
Ясніє мир в узорах.

2.08.12

© Микола Микосовський

Даремні мрії

Коли блукають мрії світом
Без Божої опори −
Вони вливаються у серце,
Що є духовно хворе.

Будуєм на піску усе,
Якщо без Бога дієм.
І мрійність димом враз щеза,
Вдаряє буревієм!

01.08.12

© Микола Микосовський