Потяг
втомлених надій
Мчить
життєвим полем.
Провідник
Господь в нім −мій…
Зрозумій
це, доле.
Що
наснагу із небес
Посила
Всевишній.
На
духовний Еверест
Мчать
теж мрії пишні.
Вічність
потяга зорею
З
майбуттям у парі.
Тут
чимдуж спішу за нею
В
кожнім Божім дарі.
Хай
ясніє всяка мить,
Всі
щоденні хвилі.
Потяг
той постійно мчить…
З
Богом справи милі!
13.02.13
©
Микола Микосовський
Немає коментарів:
Дописати коментар