Цей вірш пишу я про
прекрасне,
Про те, що душу
зігріва
І в вихорі думок не
гасне,
Бо це є більше, ніж
слова…
Згадати хочу знов
любов,
Але ту справжню, не
зіпсуту,
Котра є вільна від
обмов,
Не перетворена в
отруту.
Також постійне
милосердя,
Без чого світ стає
похмурим.
Воно любові є
осердя,
Байдужості скрізь
ломить мури.
І наостанок мир в
серцях.
Його ми, люди,
часто губим.
Стає нестерпним
потім шлях,
Чужі для спокою є
губи…
30.07.2016
Івано-Франківськ
© Микола Микосовський
