Палає ненька-Україна,
Втомилась від пожеж.
Чи спиниться рука руїнна,
Котра не знає меж?
Собі ми часто вороги.
Для чого нищити природу?
Краса землі вся навкруги
Не принесе упору плоду.
Горить весною сухостій,
Так само ліс, будівлі, цвинтар…
І вітер теж вступа в двобій,
Як димом батьківщина вкрита.
Зростають ракові хвороби.
Що мало смерть безжально ловить?
Уже вогонь забіг в Чорнобиль…
Тварини гинуть, плачуть сови.
Дай, Боже, розуму бездумним,
Щоб гріх спинився паліїв.
Хай крах прийде тривогам шумним,
Здоровий глузд аби лиш вів!
13.04.2020
© Микола Микосовський
Немає коментарів:
Дописати коментар