Потоки болів… божевільна смерть…
Народ Вкраїни гине на очах.
Лютує ворог, не біжить ще геть…
Усе довкола оповив враз страх.
Як можна так скрізь нищити людей,
Забувши, що у грудях серце є?
Торкнувся голод злобно днів, ночей…
Це також горе і твоє й моє.
У бідах позгасали українці –
Недоля милосердя не несла.
Терпіння чаша випита по вінці;
Немов та тінь тинявся люд від зла…
Цей геноцид у спогадах понині.
Хай Бог хоронить від таких нещасть,
Бо у жахній ворожій павутині
Життя ніхто ніколи не додасть!
23.11.12
© Микола Микосовський
Ґ Е Н О Ц И Д
ВідповістиВидалитизлодіянню терористичного радянського кремлівського
ґеноциду супроти 10 мільйонів українців, звершеного
вбивчим голодом для «святкування» 1900-ї річниці
Розп’яття Ісуса Христа, під керівництвом кривавого
людоненависника та тифліського семінариста
російського православ’я в Грузії Сосо Джугашвілі (Йосипа Сталіна)
”Де серп і молот – там смерть і голод!“
(Дмитро Донцов – геніальний Націоналіст)
Минувшина приснилась: червона смерть сказилась
Серпом шалено жала, а молотом збивала,
Життя занапащала як душу викрадала
Старечу та дитячу, пекельну мала вдачу.
Нікого не минає, безкровно серп стинає,
Ще й молот доконає – голодомор збирає
У засіки мільйони і замертвіли дзвони.
А Небо почорніло, бо сатанинське діло
Звершили комуністи, кремлівські терористи.
Чом світ сліпий, німує? Вдає, що нас не чує:
Як мруть у своїй хаті убогі та багаті,
Бо й крихти в них забрали – на неврожай списали.
Усіх не закопали, когось живцем сховали…
Вертають ешелони ”трудящіхся“ вагони,
Сатрапи сталінята і ”лєнінські“ внучата
Колгоспи відродити, ”врагов народа“ вбити,
Серпом душі щербити, а молотом ступити
Всю пам’ять тим бездарам – совєтським яничарам.
Щоб жах не повторився і навіть не приснився –
Простім катам якмога, умилосердьмо Бога,
У серці пам’ятаймо, душею все благаймо:
”Невинно убієнні, моліть за нас, блаженні!“ 22-11-2008
oleg_makar_teolog@ukr.net