На висоті у
літаку,
Де біля
вікон сиві хмари,
Я бачу дійсність
отаку:
Небес
близьких барвисті чари.
Творця витає
подих там
І долина
також униз.
Торкаюся
висотних брам
Душею, зором
– це сюрприз…
Дай, Боже,
приземлитись згодом
На
батьківщині знаній знову,
Щоб завше із
Твоїм народом
Співати
пісню світанкову!
11.12.12
© Микола Микосовський
Немає коментарів:
Дописати коментар