Співачці Оксані Сливці

Дарує спів Оксана Сливка

І зігріва Франківськ не раз.

На небо у молитві зирка

Крізь видиво чеснот-прикрас.

Сіяє усмішка і голос…

До прощ церковних небайдужа.

Талантом будить світ навколо

Та знає, що із Богом дужа.

Радіє нею Україна,

Бо славить і її в піснях:

Зникає так печаль руїнна

І огортає світло дня.

Нехай Ісус додасть наснаги,

Щоби Оксана лиш цвіла.

І щоб життя цього звитяги

В добро сплели усі діла!

22.12.2013

© Микола Микосовський

Розмова з опікуном Миколаєм

Миколаю всещедрий і любий,

Що з узвишшям навік поріднивсь,

Ти хорониш від кривди та згуби…

Ми звертаєм свій погляд на вись.

Вірим: радо і миттю поможеш,

Посприяєш, щоб втіха зросла.

Бо як з Богом – втіка зло вороже

До дочасного світу дупла.

Прагнем тут піддаватися вірі:

Так як ти, коли був унизу,

Пам’ятавши, що всі будні сірі

Прочекають бентежну грозу.

Чудотворче ласкавості повен,

Знаєм: друзі ми завше твої.

Розганяєш скрізь, наша любове,

Беззаконь темних шумні рої.

У молитві ще просим поради,

Щоб зверстати щасливо цей шлях

І триматися міцно лиш правди,

Що є видна побожним здаля!

© Микола Микосовський

Ми тебе любим, Миколаю

(На мелодію «О хто, хто Миколая любить»)

Ми тебе любим, Миколаю,

Адже йдеш тайкома із раю;

Не минаєш батьківщини

У блаженстві щохвилини

Поруч Бога.

(Увага: останні три рядки кожного куплета повторюються двічі).

Доброти – повні милі очі,

А душа видна серед ночі.

Захисти щитом молитви,

Щоб тут не програли битви

Християни.

Опікун бідняків-бездольців.

Мир несеш до дівчат і хлопців;

Помагаєш завше радо…

За пахким небесним садом

Люд сумує.

Отче, ти милосердя сієш.

Там, де Спас, кожен бути мріє…

Тож веди нас по долині

В щастя край уже віднині

Крізь терпіння!

© Микола Микосовський

Революція гуде

За християнську Європу!

Революція гуде,

Люд бажає волі.

Україну Бог веде

По тернистім полі.

Ми – Європа на загал.

Дух Москви ворожий:

Пережили шквал навал…

Бачим палець Божий.

Жде на всіх Євромайдан,

Батьківщина кличе,

Щоб порвати зло кайдан,

Досить войовниче…

Вірмо в перемогу нині,

В мир, патріотизм…

Хай серця будуть єдині –

Це не фанатизм!

15.12.2013

© Микола Микосовський

Криваві сльози України

У ніч на 30 листопада 2013 року озвірілі «беркутівці» методом жорстокої розправи розігнали на київському Майдані незалежності мирних мітингувальників, зокрема студентів, через що пролилася теж безвинно кров наших українців…

Криваві сльози України

Упали у столиці.

Торкнувсь її укус зміїний −

Ворожі сили ниці.

Згубив враз людяність там «Беркут»,

Насилля люто сіяв.

Здригнувся світ од злоби смерку,

І вітер змін повіяв.

Піднялись миттю небайдужі

Майбутність рятувати.

Добро узяли в руки дужі,

Щоб зла зламати грати.

Чому жорстокість взяла верх,

Помчала до народу?

Вкраїни лик злегка померх

В змаганні за свободу.

А де ж поділися вожді

У ту буремну ніч?

Не спіть же, душі молоді,

Ярмо скидайте з пліч!

02.12.2013

© Микола Микосовський