Ми тебе любим,
Миколаю,
Адже йдеш тайкома
із раю;
Не минаєш
батьківщини
У блаженстві
щохвилини
Поруч Бога.
(Увага: останні три рядки кожного куплета повторюються
двічі).
Доброти – повні
милі очі,
А душа видна серед
ночі.
Захисти щитом
молитви,
Щоб тут не програли
битви
Християни.
Опікун
бідняків-бездольців.
Мир несеш до дівчат
і хлопців;
Помагаєш завше
радо…
За пахким небесним
садом
Люд сумує.
Отче, ти милосердя
сієш.
Там, де Спас, кожен
бути мріє…
Тож веди нас по
долині
В щастя край уже
віднині
Крізь терпіння!
© Микола Микосовський
Немає коментарів:
Дописати коментар