Миколаю всещедрий і
любий,
Що з узвишшям навік
поріднивсь,
Ти хорониш від
кривди та згуби…
Ми звертаєм свій
погляд на вись.
Вірим: радо і миттю
поможеш,
Посприяєш, щоб
втіха зросла.
Бо як з Богом –
втіка зло вороже
До дочасного світу
дупла.
Прагнем тут
піддаватися вірі:
Так як ти, коли був
унизу,
Пам’ятавши, що всі
будні сірі
Прочекають бентежну
грозу.
Чудотворче
ласкавості повен,
Знаєм: друзі ми
завше твої.
Розганяєш скрізь,
наша любове,
Беззаконь темних
шумні рої.
У молитві ще просим
поради,
Щоб зверстати
щасливо цей шлях
І триматися міцно
лиш правди,
Що є видна побожним
здаля!
© Микола Микосовський
Немає коментарів:
Дописати коментар