У царстві квітів хоче жить душа,
Де скрізь панує райська прохолода
І де дружити з небом – насолода:
Усе там світло Бога прикраша.
В такій красі лиш багатіє кожен.
Молитва до Всевишнього зліта,
Не гаснуть несподівано літа…
Це на довічну втіху дуже схоже.
А бачити красу щодня – важливо,
Бо буднів сірість нас бере в полон;
Теж губиться життя мажорний тон
І з ним не раз втіка вчорашнє диво…
10.09.12
© Микола Микосовський
Немає коментарів:
Дописати коментар