Молитва до надійного Бога

Боже, в душу увійди

Й дай живої їй води.

Хай Твої ведуть сліди –

Ти надійний є завжди.

Видні нам небес сади,

Що для вірних насадив.

Захисти все від біди

Та візьми добра плоди.

29.10.12

© Микола Микосовський

Подобатися Богові

Сподобатись всім – не під силу

Людині грішній на землі,

Хоч усмішку даруєм милу...

Таке буття в життєвій млі.

Для багатьох душа чужа,

Котру ми маємо у тілі,

І нелюбов, як та іржа,

Сліди лишає проржавілі…

Подобаймося перш Творцю,

Звільнившись із гріхів кайдан.

Тож не забудьмо мудрість цю:

Господь рятує від оман!

25.10.12

© Микола Микосовський

В Божій правді

Чи хочеш жити в Божій правді,

Скорившись тут Господній владі,

Щоб в небесах були всі раді?

Важке питання, та насправді

Стоїть лінивість на заваді

В гучній життєвій цій естраді…

Видніє в істині свічаді

Те все, що оживля в відраді,

Котру Господь у зорепаді

Вруча святим, теж грішній банді…

23.10.12

© Микола Микосовський

Життя як фантастичне кіно...

Подумай, що життя – кіно,

В котрім не все ще є «багно»,

Не вся теж дійсність, наче тінь:

Бог нас виводить із падінь.

Є також фільми фантастичні.

Часами сцени макабричні,

Та не давай душі в оренду…

Чи ти бажаєш «хепі-енду»?

20.10.12

© Микола Микосовський

Коло гірської ріки

Стою коло гірської я ріки,

Милуючись її нестримним бігом.

Гірські потоки, ці мандрівники,

Теж завше виживають і під снігом.

Біжить ріка, втікають з нею дні.

Довкола гори – мури оборонні;

Мовчить каміння, спить собі на дні…

Вода холодна все трима в полоні.

Карпатська зелень освіжа місцину.

Нові ідеї знову в голові.

Ловлю землі барвисту скатертину:

В красі бо оживаю лісовій.

20.10.12

© Микола Микосовський

Жити – будувати прекрасне

Живімо так, щоб будувати:

Те, що прекрасне, добре й миле,

Що не вбива душевні сили

Й не тягне поспіхом за ґрати.

Хай з кожним днем світліє все.

Це низько руйнувать добро,

Гострити кривди скрізь перо –

Недовге бо життя шосе.

Якщо в душі збудуєм світ,

Який є відблиском небес,

То стріне справжній всіх прогрес,

Окраса Богом даних літ!

18.10.12

© Микола Микосовський

Про щиру молитву

Молитва щира мила Богу.
Вона освітлює дорогу,
Знімає із душі тривогу,
Збагачує людину вбогу.

17.10.12

© Микола Микосовський

У світі зламаних сердець

У світі зламаних сердець

Непросто йти лиш напростець…

Коли хтось є духовний мрець,

То все іде з ним нанівець.

Якщо ж за правду він борець

І теж є миру посланець –

Речей важливих це знавець,

Якому дорогий Творець.

Такий є скрізь добра співець,

Що бачить в Бозі свій кінець

Життя земного... Це мудрець!

14.10.12

© Микола Микосовський

Не біймося людей...

Не біймося людей,

Тих, що руйнують тіло.

Ідім із Богом сміло

Крізь марево ночей.

Що людське – тимчасове

І не страшне для вірних,

Всіх християн покірних,

Бо ж небо жде чудове.

Під сонцем все мине.

Замовкнуть вороги –

Низькі земні «боги»…

Ще долю хтось кляне?

09.10.12

© Микола Микосовський

Ти не моя, Канадо!

Немає батьківщини доокола

Й душа там виглядає більше квола.

Бува, дивлюся на чуже нерадо…

Ти не моя, Канадо!

Не раз не гріє серце край чужий,

Хоча у тілі дух ще молодий…

Вирує часто спогадів торнадо –

Ти не моя, Канадо!

Лиш в Україні, звісно, рідне все.

Любов до неї крізь пітьму несе

Виблискує минуле, як свічадо…

Ти не моя, Канадо!

І хоч на світі цім я мандрівник,

Якому Бог є завше Рятівник:

Для мене чужина не Ельдорадо –

Ти не моя, Канадо!

07.10.12

© Микола Микосовський

У Київському метро

Людей багацько, теж удосталь справ...

Нестримний рух… неспокій… тиші брак.

Чи можна все життя прожить отак?

Як їхав, думав – розум щось шептав.

У Києві в метро – підземний світ,

В котрому час летить на крилах доль.

З уст незнайомців не зліта «привіт»:

Там кожен сам собі немов король.

06.10.12

© Микола Микосовський

Подих Святого Духа

Думки дарує світлі Дух Святий:

Його шаную завше ще з дитинства;

Рятує Він мене від пустоти

Життя… Все заклика до побратимства.

Відсвіжує Святого Духа подих

І мудрість Божу посилає в дар,

Що надихає на духовний подвиг

Повсюди, де Господь − наш Володар.

Цим Світлом Духа ділюся із людом

Аби стежки суспільства теж ясніли.

Милуюся божественним «етюдом»…

Чи ми його вже вірою зустріли?

Хай всесвіт весь цвіте у Святім Дусі

Та не зітліє скарб душі в спокусі!

05.10.12

© Микола Микосовський

Якщо ти українець

Якщо ти українець

І віриш в палець Божий,

То вчуєш крик Вкраїни
У день, що не погожий.

Вона всіх часто кличе

Та просить допомоги;

Від ворогів страждає

Часами до знемоги.

У єдності міцніє

Надійних громадян,

Що радо рідну землю

Лікують скрізь од ран.

Правдиві українці

За неї молять Бога,

Бо стежка батьківщини

До щастя й миру − довга…

03.10.12

© Микола Микосовський