У Київському метро

Людей багацько, теж удосталь справ...

Нестримний рух… неспокій… тиші брак.

Чи можна все життя прожить отак?

Як їхав, думав – розум щось шептав.

У Києві в метро – підземний світ,

В котрому час летить на крилах доль.

З уст незнайомців не зліта «привіт»:

Там кожен сам собі немов король.

06.10.12

© Микола Микосовський