Не біймося людей,
Тих, що
руйнують тіло.
Ідім із
Богом сміло
Крізь марево
ночей.
Що людське –
тимчасове
І не страшне
для вірних,
Всіх
християн покірних,
Бо ж небо
жде чудове.
Під сонцем
все мине.
Замовкнуть
вороги –
Низькі земні
«боги»…
Ще долю
хтось кляне?
09.10.12
© Микола Микосовський
Немає коментарів:
Дописати коментар