Люблю природну музику дощу,
Котра звучить не раз у літній вечір.
Думки немовби знову оживають
І спогади у клекоті лелечім.
Аж хочеться творити в таку пору:
Писати вірші про красу буття,
Щоб слово віри сяяло роками,
Відкривши двері ближнім в майбуття.
Мов друг, дощ часто справді розуміє
Та може помогти в життєвих хвилях.
Він теж Творця святого посланець
І може врятувать вмить від безсилля…
12.07.12
© Микола Микосовський
Зображення:
http://www.redbubble.com
Немає коментарів:
Дописати коментар