Корів погнати б знову за село

Корів погнати б знову за село,
Котре вінок карпатський заплело,
Сховавшися немовби в горах в ямі.
Крізь спогад подивитися в минулість,
Аби смереки взнали про прибулість
І щоб лишити вкотре радість мамі.

Як був малим, корови часто пас,
Часами їх губив, шукав не раз
Також читав ще книги по лісах;
З ровесниками скрізь зазнав пригод.
У пам’яті є всякий епізод,
Буває, що відроджується в снах…

Що не кажіть, була це й безтурботність,
Хоч часто обіймала там самотність –
Товаришка реальної свободи.
У місті зовсім інша атмосфера.
Ми бачим, що терпка сучасна ера…
Дитинства варто прагнуть насолоди!

20.07.12

© Микола Микосовський

Фото: http://foto.kosiv.info