Зернятка віри (рубаї)

1.Чимдуж втіка життя, мов той пісок

Крізь пальці… Прагне серце до зірок

І часто ударяється об землю…

Аж хочеться прийти знов до казок.


2. Господь навчає дихати мене

На цій долині сліз, де смерть жене

І дідько із гріхами у кишенях…

Та пам’ятаю : щастя лиш одне.


3. Великий подвиг до висот іти!

Сказати собі можу: це не ти,

Бо тону у гріховнім баговинні…

Однак горнусь до Царства Доброти.


4. До молоді у школу я спішу,

Хоча вона дарує регіт, шум..

Їм хочу розказати про Христа…

Бо це, наприклад, краще від ушу.


5. Розпуста, наркоманія, тривоги…

Хтось може йти не знаючи, що роги

На голові із кожним днем ростуть…

Без Світла не побачимо дороги.


6. Буває – не подобаюсь собі…

Паду, лежу в невпинній боротьбі,

Духовної поради потребую…

Без ласки Бога важко в цій добі.


7. Душа людини без молитви в’яне.

Вона – бальзам на всі душевні рани,

Породжує надію з миром в ній…

І радо б’ється серце полум’яне.


8. Заглиблююсь у дійсність непросту.

Як з Господом – в духовності росту,

Спішу до Правди, бо вона безсмертна…

Щодня себе дарую я Христу?!

© Микола Микосовський