Старі папери, світ, обличчя...
Проблем сувої тягнем всюди.
Життя часами наче притча:
Повчає, витяга з облуди.
Де ж правда і добро єдине
Наявні скрізь без маскувань?
В простори неба серце лине,
Мов до гірських потоків лань.
Життєві кроки... Лабіринти...
В безодню душу не впустім!
Хтось прагне горе-біль запити,
Сховати щастя у свій дім.
Ідеї темні гаснуть димом,
Буває часто і таке -
Не стануть швидко «вічним Римом»...
Над всім Господній етикет.
Тож хай те вічне буде скарбом,
Котрий дарує Боже Слово.
Як йдем чеснот весняним садом -
То є під Господа покровом!
09.04.2008
© Микола Микосовський
Немає коментарів:
Дописати коментар