Книга совісті

Книгу совісті своєї
Розгортаю перед сном.
Наодинці разом з Богом,
Хоч не завше все ладком.

Моці, чесноти бракує
Мужнього аскета.
Бачу: у грісі є тління,
Добра ця прикмета.

Терпеливості потрібно,
Вдячності, покори…
Смолоскипу, щоб минути
Темні коридори.

Від ваги гріха паду,
Мушу зразу встати.
Зло мандрує, мов примара
І лаштує грати.

Подолати часом важко
Підступи осині.
Бог – єдиний мій Керманич
На журби долині.

© Микола Микосовський