Привид атеїзму

Невіруючим та віруючим...

Безбожно бродить привид атеїзму,
Полонить, від надії відверта.
Буває, набира ознак комізму...
Як відповісти: де життя мета?

І твердить, що узяв за зброю розум,
Що в парі із наукою іде...
Також пускає скрізь чергову прозу
Насамперед у ЗМІ та вбік веде.

Та шлях один, як істина свята...
Чому одні спішать на манівці,
Тоді як інші завше у Христа
Поради просять? Щастя в їх руці.

Невидуманий Бог - як в атеїзмі,
Ісуса не зробили Богом ми...
Ця правда не згасає в алогізмі.
Безбожництво не світло серед тьми.

Немає Бога? То й нема мене,
І це писав не я, якась русалка...
Та знайте всі: Творець є світлим Днем,
Його любов принадна, мов фіалка.

У Церкві місця вистачить для всіх,
Для безвірків вчорашніх особливо.
Відомо, що брехня немає ніг,
Бо Істина лиш в Бозі, в цьому й диво.

Не було б Бога, не було б і нас...
Є Бог, а є боги - у цім різниця.
У Нього вчені вірили не раз:
Дар Божий віра - мудрим провідниця.

Людина ж релігійна особистість,
Що прагне сенсу, світла на землі.
Стає на перешкоді власна ницість...
Безсмертну душу топчуть мрії злі.

Від кроків в пекло, Боже, хорони
І тих прости, що сплять у нігілізмі.
Можливо, до життєвої весни
Дійдуть вони, не згаснуть в атеїзмі!


© Микола Микосовський