Зізнання

Припадаю на коліна,
Аби ненька Україна
Очі витерла від сліз,
А життя експрес довіз
До країни вічних втіх,
Щоб з лиця землі зник гріх
Та на компроміс я йшов
Й був покірний, ніби Йов.
І не гнався за комфортом...
Утечи геть, знеохото.
Змалечку звик працювати,
Полюбивши степ, Карпати.
Боже, – Поводир Ти мій
Ніжністю дитя зігрій.
Хай росте скрізь доброта,
Справедливість, чеснота!

© Микола Микосовський