Примчався потяг Будапешт-Москва.
Усі лишають тісноту вагонів.
Зелена остовпіла голова.
Вокзал гуде... Дід простяга долоні.
Автомобілів на дорогах міста тьма.
Лиш світлофор спроможний помогти.
Лице зігріте леденить зима.
Спокволу йду крізь сутінки глоти.
Червона площа. Цум. Он мавзолей...
Стоять солдати струнко по боках.
Моторним був колись, як той Еней
Відомий вождь... Поморхлий зараз прах.
Кровавий комунізм ріс бур'яном.
Завзято виступав невтомний Рим.
Зігнило поміж нас брехні зерно?
Релігія - це криця, а не дим...
І чад битких ідей притьмом загас.
Господь послав жадану переміну.
Воскреснуло життя із крові мас
І воскресило рідну Україну!
© Микола Микосовський
Немає коментарів:
Дописати коментар