Ще раніше під час навчання в семінарії у Львові-Брюховичах в одну зимову пору, маючи канікули, ми їздили до Срібної Землі (мальовничого с.Усть-Чорна) з метою повозитися на лижах, де нас також гостинно прийняли місцеві сс. Служебниці.
Вдосталь снігу. Стрімкі гори…
Ох, яка краса!
Низько небовид просторий.
Вітерець гаса.
Пестить зір мій Закарпаття –
Втретє стрівся з ним.
Радості пала багаття,
Пахне квіттям дим.
Безустанку біжить Тиса,
Утіка і час.
А мороз, метнувши списа,
Причаївся враз.
Як приїхали затемна
До Служебниць ми,
То чекали… Кожна ревна…
Бачив їх доми.
Згодом ринули в турбазу,
Про котру зна світ.
Взяли лижі й сани зразу,
Щоб пустити в хід.
Відпочили славно з Богом,
Разом зі собою.
Згодом стрілись знову з Львовом,
Спогад йшов луною.
© Микола Микосовський
Фото: http://www.ukrain.travel
Немає коментарів:
Дописати коментар