У Києво-Печерській Лаврі

Столиця наша - серце Батьківщини.
Як часто линуть мрії щохвилини...
Там Києво-Печерська лавра славна,
Чернечий дух витає там іздавна.

Стабільні ціни на хрещення, шлюб...
Молитву щиру Богу стиха шлю,
Милуюся красою бань ясних.
Примітні вчинки і життя святих.

В печерах ближчих й дальших мощі їх.
Ущухла кривда тогочасних віх,
Котра роздерти вщерть жадала віру...
Затворників узрів я лиш допіру.

Відомий Нестор Літописець спить.
Багацько домовин... Спокійна мить.
Біжать потоком вірні звідусюди;
Падуть покірно голови на груди.

Паломників благочестивих спів
Мигцем на крила вітрюгана сів.
Нагнулись небеса розверсті радо,
Зависнувши над храмом пишним, садом...

І чути скрізь російську мову ще!
Клубком до горла підступив враз щем...
Дощем помилось квіття надокола;
Йде осінь нага крадькома, споквола.

Патріархат Московський в Україні...
Ченці у рясах в день, немовби тіні.
Волосся довге, борода густа.
Дебелі, мов дуби, бійці Христа.

Подвижники Антоній, Теодосій...
Провадять їх по цій долині й досі.
Для кожного Спаситель - це ворота?
Мабуть, з його рідні і ця спільнота...

© Микола Микосовський